Екологічний факультет

  Виховна робота

Майбутнє – за екологічним туризмом

Житомирський національний агроекологічний університет – єдиний у державі аграрний вищий навчальний заклад екологічного спрямування. Підготовка студентів здійснюється за базовим напрямом 040106 "Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування". У формуванні висококваліфікованих спеціалістів-екологів важливу роль відіграє прикладне використання набутих знань, вмінь та навичок у різних галузях господарства. Знання з екології необхідні для багатьох напрямків людської діяльності, в тому числі для сталого розвитку рекреації та туризму. Не секрет, що, незважаючи на масове зростання інтересу до туризму в суспільстві та стрімкий розвиток туристичної індустрії (а може, саме завдяки цьому), стан навколишнього природного середовища (природних ресурсів, придатних для розвитку рекреації та туризму) погіршується. Це відбувається внаслідок загального зростання антропічного впливу на природне середовище, прямого і непрямого негативного впливу людської діяльності на природні комплекси, біоценози, окремі види або популяції, в тому числі з боку туристів, причому, насамперед, цьому сприяє стихійний розвиток туристичної діяльності, неправильна організація рекреації та неадекватна поведінка туристів у природному середовищі.

Нещодавно до структури навчального плану програми підготовки фахівців на нашому факультеті було включено блок навчальних дисциплін «Екологічний туризм». Екологічний туризм – молода галузь туризму, один з напрямків його розвитку, який швидкими темпами розвивається упродовж останніх 15 років. У найширшому розумінні екотуризм є формою активного відпочинку з екологічно значущим наповненням – це інтегруючий напрямок рекреаційної діяльності, спрямований на гармонізацію відносин між туристами, туроператорами, природним середовищем і місцевими громадами, що реалізується через екологізацію всіх видів туристської діяльності, охорону природи, екологічну освіту та виховання (Дмитрук, 2004). Найчастіше екологічний туризм трактують як «вид туризму, що грунтується на туристському попиті, пов'язаний із потребами в пізнанні природи і внесенні внеску в збереження екосистем при повазі до інтересів місцевого населення» (Храбовченко, 2003) або як «відвідування унікальних природних територій, не спотворених господарською діяльністю людини, де зберігся традиційний спосіб життя місцевого населення. Екотуризм підвищує рівень екологічної свідомості всіх, хто бере участь у туристичному процесі, сприяє як підвищенню рівня добробуту місцевого населення, так і сприяє виконанню природоохоронних норм та запровадженню природоохоронних технологій під час виконання екологічних турів та програм» (Сергєєва, 2004).

Останні два визначення враховують ті основні принципи, на яких, власне, і будується екологічний туризм:
– збереження біорізноманіття рекреаційних природних територій;
– виховання екологічної свідомості та підвищення екологічної культури тих, хто бере участь у туристичній діяльності;
– підвищення рівня економічної стійкості регіонів, що залучаються до сфери туризму;
– збереження етнографічного статусу рекреаційних територій.

Найважливіша риса, що відрізняє цей вид туристичної діяльності від інших форм відпочинку «на природі» – це екологічно та економічно врівноважена політика використання природних ресурсів для рекреації та туризму з якнайменшим впливом на природні території (а подекуди і з прямою участю туристів у реабілітаційних заходах). Метою викладання дисципліни «Екологічний туризм» студентам-екологам є підвищення рівня їх екологічного світогляду, розширення і поповнення базових екологічних знань, формування здатності оцінювати можливі наслідки впливу туристської діяльності на природні процеси; планування заходів з метою зниження екологічного ризику. Концепція підготовки фахівців-екологів з названого блоку навчальних дисциплін формує знання про симфізіологічні зв’язки в екологічних системах; про прямі та непрямі антропічні впливи на екосистеми як наслідок господарської діяльності; про демографічні та соціально-економічні процеси, що визначають глобальні екологічні зміни; про фізіологічні основи валеології, гомеостазу та адаптації організму людини; про закони України та підписані нею міжнародні угоди в галузі охорони та збереження довкілля.

Екотуристи найбільш свідомі учасники туристичного процесу, але вони повинні бути й достатньо підготовленими до організації та проведення туристичних походів як тактично, так і технічно. На фотографіях представлені практичні заняття з екологічного туризму: в'язання вузлів (1), спуск – підйом спортивним способом (2), переправа по колоді (3) та навісна переправа (4), подолання інших перешкод.

Лілія Вікарій, Дмитро Собченко –
студенти 3-го курсу екологічного ф-ту